Ясени, ясени бачу вас

за селом край дороги

Лірична назва села пішла от дерева ясени. В України це дерево використовувалося як декоративне в садах и парках. Плодові дерева майже не рас тут ибо в селі мало садів.

Всі придатні для обробітку і ведення сільського господарства землі на рівнинах належали поміщикам та зарубіжним орендаторам. Вихідцям з бідних вереть населення дозволялося селитися на непридатних для обробітку ґрунтах. Тому село Ясенове розташоване на двух горбах. Колись через село протікала річка Грунька приток Ворскли.

Час заснування села відноситься до 40-х рр. XVII ст. Населення, що населяло село Були вільни казаки, яких згодом підпорядкували московському князю Юсупову. Коли ясінивці їздили в Крим по сіль їх не мали право грабувати, відбирати воли, сіль, бо боялися князя. Поселившись козаки на цей землі брали невеликі наділи землі, що називалися «помірки». Займалися землеробством і ремеслом. Виготовляли ткацькі верстаки, гребінки, прялки, ложки, не тільки для себе, а й возили продавати. Одні збагачувалися другі бідніли. Малоземельні господарства розорювалися і в 1905 р. була збройна сутичка селян з поліцією (Історія міст і сіл Сумської області). В цьому році почали будувати церкву, яку закінчили в 1912 р. Будував підрядчик з м. Зінків робочими були ясенівці.

Не всі сім’ї були бідними. Серед них були і багаті і вони закуповували землі в поміщиків … Дубячи з села Гнилиці та Базеля з села Мартинівки. Ці поміщики відчували революцію, що назрівала і спродували свої землі. Сами виїжджали за границю.

Орендатора з Німеччини Шулькиса, що жив у Нистиривщіни (нині Молодецьке) Ясеньківський Марко Страшко з своїми однодумцями спалив в його оселі разом з усією сім’єю. Назрівала революція. Почалося безвладдя. Організовувалися всяки угрупування, організації. Відбувалися насильницькі дії, грабунки. В село Ясенове декілька разів приїздив Нестор Махно. Ставка Махна біла в Гуляй поле, Запоріжської області. Так как Ясенове було Лебединського уїзду, Харківської губернії село з’єднувалося через Чупахівку з Лебедином. Цим телефоном і користувався Нестор Махно.

Після революції розпочався НЕП, який пробув 4 роки. Закінчилося безвладдя. Організувалась волость. Перший голова Роговий Данило. Відкрилися банки, що давали кредит. Ясенівський банк був у селі Чернеччине. Можна було гроші брати у кредит. Відкрили в селі базар, де можна було все купить. Він пробув майже 3 роки. В 1928 р. організували добровільне кооперативне господарство, у нього входило 29 дворів. А в 1929 р. у селі організовано 3 колгоспу: «Воля», «Червоний жовтень» «Шлях Леніна». В цьому році почали розкуркулювати. Закуплені багатими селянами землі поміщиків почали відбирати, а самих (їх було 7) господарств висилати в Сибір.

В 1930 р. колективні господарства зібрали урожай і розділили на кожного селянина по 20 пудів зерна, 7 пудів пшениці, 7 жита, 6 ячменю. В цьому році розпочали будівництво школи на 4-х класних кімнати. А вже в 1931 р. почалась підготовка до великого голодомору. Наложували великі налоги на все, навіть на плодові дерева. Трагедія голодомору не обійшла і села Ясенове. Лавина голодних смертей наростала з місяця в місяць. Люди пухли з голоду, валялися на вулицях під тинами в хатах. Вимирали сім’ями. Щоб уникнути епідемій, виділена людина, яка звозила всіх мертвих и ховала в одну могилу.

По указу з гори організовували добровольців-активістів. Вони відбирали все, що можна було відібрати. Від них не можна було приховати нічого, навіть квасолю вигрібали з під криничка. Одежу відбирали, а потім сами носили. А люди страждали від голоду і холоду. Село вистояло і вистраждало, багато поїхали працювати на шахти. Частина людей поїхали на далекій схід рятуючись від голоду. Хто виїхав раніше 33 року, ті там і залишилися. Ті, що їхали уже в 33 році тих ловили и вертали назад на Україну. Прирікаючи на голодну смерть, на вимирання нації. До голодомору у селі було 683 двори після майже половина вимерли. Всі колгоспи об’єдналися в один. Стали заліковувати свої біди. А незабаром грянула Велика Вітчизняна Війна. У війну була відкрита лікарні на 12 ліжок. З села загинуло і не повернулося з війни 66 чоловік. Одна з вулиць Ясенового називається іменем юної комсомолки, що пішла захищати Вітчизну у 1941 р., коли їй було 19 років. Загинула в 1943 р. і похована в м. Киеві. На печерському кладовищі. Комсомолку Петренко нагороджено посмертно орденом Вітчизняної війни.

Під час війни школа тимчасово не працювала. Било знищено поголів’я худоби. Поле заростало бур’янами. Село було окуповане німцями. І лише 26 серпня 1943 р. звільнено.

Після війни до Ясенівського колгоспу приєднали колгоспи с. Роскопи. Разом відбудували сільське господарство. А щоб скоріше підняти с/господарство обучили 30.000 чоловік. Направили головами колгоспів. Так на чолі Ясенівського колгоспу став Карабан Павло Миколайович. Побудували гаражі в тракторні бригади, сараї для корів, свіней. В 1960 р. до колгоспу приєднали с. Гнилицю, с. Івахи, с. Молодецьке. В 1974 р. ці села від’єднали і ліквідували в нас контору перенесли в Чернеччину сільраду, лікарню, магазин. Збудували баню, корівник на 200 голів, свінокомплекс на 1200 голів. Розпочали будівництво нового фельдшерсько-акушерського пункту.

На даний час (1999 р.) з 200 голів корів залишилося 20 з 1200 голів свиней залишилося 120. Тракторний парк з одним діючим трактором, 2 машині грузові. Працює школа, почтове відділення, будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, магазин.

Налічується 184 сімей, населення 456 дорослих, 401 дітей, шкільного віку 27, дошкільного віку 29.

На території Ясенівських земель знайдені корисні копалини – нафта. Поставлені дві відкачуючи установки. Одна з них не працює. Ще є кирпичний завод.