Церква Покрови 1778 р.

Обмір 1932 р. Фото 1930-го і 1932 рр.

Філарет Гумилевський подає 1778-й і 1783 роки, які можна розглядати як роки заложення і закінчення будівництва Покровської церкви в Кролевці[1]. В справах Археологічної Комісії дата побудови нашої пам’ятки показана 1779 р.[2]

Зложено церкву з дубових брусів товщиною в 16 см. За планом Кролевецька Покрова належить до відомого ще з XVII ст. і дуже поширеного типу, що складається з трьох дільниць: восьмигранного центра і двох шестигранників – вівтаря й бабинця. При такому плані на Лівобережжі зустрічаються три- і одноверхі будови. Кролевецька церква – одноверха. Вівтар і бабинець вкривають стіжкові дахи на 5 круто заломлених граней кожний.

Зруб верху бабинця в Кролевці – приступний для обслідування під дахом. Це дало нам змогу переконатися в тому, що форма верха – первісна, вона не зазнала ніяких змін. Разом з тим ми змогли ознайомитись з конструкцією зрубу верху і навіть зафотографувати її. Грані верху рублені з таких же брусів, як і стіни, а стеля наслана з товстих дубових дошок. Кінці дошок прибиті до зрубу верха дерев’яними тиблями. В кожній стелині вибрано чверті, з одного боку в нижній половині, з другого – у верхній. Таким чином, стелини цими чвертями заходять одна в одну і пригнічують одна одну. На зрубі верху бабинця досить густо (через метр) розставлено крокви, обрештовані шальовками. До шальовок тепер пришито залізо, а в XVIII ст. церква була крита драницями або ґонтом. На вівтарі верх такий же, як і над бабинцем. До конструкції заломів верха центральної дільниці доступитись у нас такої змоги не було.

Церква Покрови в Кролевці визначається монолітністю композиції мас. Зовні корпус зрубів стін церкви виглядає і вагомим, і струнким (якщо не зважати на пізніш добудовані бокові приділи, західний приділ, що сполучив бабинець з дзвіницею та паламарку). Центральна дільниця – ядро композиції. Її зруб стін разом з першим заломом значними масами і енергійним рухом цих мас ефектно виділяють їх як вузол композиції. В той же час верхня частина верху центральної дільниці – восьмерик, другий залом, ліхтар з голівкою – різким полегшенням мас, ритмом, чітким лінійним рисунком контурів сміло і з великим тактом довершує логічною кінцівкою цікаво задумане архітектурне оповідання.

Плоскі грані «підперезаного» даху першого залому стверджують, що спочатку залом вкритий був драницями або ґонтом.

Кролевецька Покровська церква – одна з пам’яток, в яких майстер виявив охоту й уміння «оживити» зовнішній вигляд віконними просвітами, ув’язати ритм їх розміщення з ритмом контуру цілої будови. Але в нашій пам’ятці густо прорізані віконні просвіти призвели до ослаблення південної (і північної) грані зрубу стін. Їх довелося згодом взяти в «лисиці»; до наших днів церква дожила в незадовільному стані.

Зруб стін бабинця в інтер’єрі здається менш струнким, ніж зовні. Південна й північна грані зрубу стін сполучаються вгорі з західною гранню різьбленими ригелями. Стіни бабинця переходять у високий стрімкий залом. П’ять граней залому – пружні, злегка опуклі. Зверху залом перекриває шестигранна в контурі плоска стеля. В південній й північний гранях зрубу стін прорізано по двоє вікон, й приміщення бабинця залито світлом. Західна грань зрубу стін центральної дільниці має доволі довгі заплечики, що підкреслюють бажання майстра певною мірою відокремити простір бабинця від центра. Просвіт, що сполучає бабинець з центром, високий, вгорі заокруглений. Знаменно, що в просвіті немає жодної стяжки, як то ми часто спостерігаємо в церквах, зате в західній частині бабинця південну й північну грані зрубу стін стягнуто товстим брусом трохи нижче вікон, чого в інших церквах нам зустрічати не доводилось. Майстер ніби не довіряє міцності гранчастого зруба і вдається до такого незвичного засобу його зміцнення.

Просторий восьмигранний зруб центральної дільниці (незначно видовжений в напрямку схід–захід) виглядає високим, струнким.

Стрімко заломлені грані високого першого залому підсилюють відчуття висоти і різко звужують простір верха. Грані зрубу стін центральної дільниці легко, без напруження підносяться на 12-метрову висоту. І тому різким дисонансом виглядає товстий брус, заложений між південною й північною гранню в західній частині на тій же висоті, що і у бабинці. Вгорі південну й північну грані стін центральної дільниці зв’язують з східною й західною чотири різьблені ригелі. Та майстер не обмежився ними і трохи нижче ригелів заложив між південною й північною гранями ще два бруси[3].

Грані першого залому не лише високі, але також чітко виявляють «динамічність». Широкі грані різко звужуються в напрямку догори, а посередині в них спостерігаємо незначну опуклість.

Восьмерик виглядає струнким і дуже світлим завдяки 4 великим вікнам. Верх зрубу восьмерика зміцнено 4 різьбленими ригелями. Нижче вікон дві залізні штаби навхрест зв’язують грані восьмерика. До штаби закріплено ланцюг для панікадила.

Верхній залом також виглядає дещо «банястим». Завершується він непропорційно великим плафоном. Центральна дільниця, як і бабинець, дуже світла, але тут освітлення іншого характеру – в основному верхнє.

Вівтар повторює форми бабинця. Зруб стін його здається трохи вищим, ніж у бабинці, бо план вівтаря коротший, ніж у бабинці. Вгорі зрубу між південною й північною та східною гранями заложено 2 різьблені ригелі, між північною й південною та західною гранями заложено теж два ригелі, але вже без різьби.

Крім того, як і у центральній дільниці та бабинці, нижче вікон, між південною й північною гранями зрубу стін, заложено товстий брус, чого, як ми вже зазначали, в інших пам’ятках зустрічати не доводилось. Вікон у вівтарі троє: в східній, південній і північній гранях. З центром вівтар сполучається внизу невисоким, але широким просвітом (без заплечиків), а вище в східній грані центральної дільниці прорізано ще два вужчих і невисоких просвіти – «голосники».

Аналіз обмірних креслеників Покровської церкви м. Кролевця показав, що вихідний розмір для побудови плану – ширина центральної дільниці; діагональ чотирикутника, що становить половину квадрата з стороною = ширині центральної дільниці, визначає довжину плану центра, а половина діагоналі того ж квадрата визначає довжину плану вівтаря; довжина вівтаря визначає ширину вівтаря та ширину плану бабинця; довжина бабинця = діагоналі південної половини плану вівтаря. Східна й західна грані плану центральної дільниці дорівнюють діагоналі південної половини плану бабинця, а південна й північна грані = діагоналі південної половини плану вівтаря. Південна й північна грані вівтаря дорівнюють половині діагоналі квадрату, в який вписується план вівтаря, а східна грань – половині повної довжини вівтаря. Південна грань бабинця дорівнює ширині бабинця (північна дещо коротша), західна грань – половині довжини бабинця.

Висота зрубу стін бабинця й вівтаря дорівнюють довжині плану бабинця, а висота верху бабинця й вівтаря – половині висоти зрубу їх стін. Східна грань верху вівтаря заломлена під кутом 60°.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює половині довжини плану будови. При складанні східної і західної граней зрубу першого залому майстер використав шаблон-трапецію, що становила низ рівностороннього трикутника з основою = довжині зруба стін центра (вгорі). Східна й західна грані першого залому мали довжину (від верхнього вінця зрубу стін до першого вінця восьмерика) = половині повної довжини плану центральної дільниці. Висота першого залому верху центральної дільниці дорівнює половині довжини зруба стін центра (вгорі). Висота ж першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центра й вівтаря.

Довжина восьмерика = південній грані плану вівтаря (цебто половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план вівтаря); ширина восьмерика дорівнює половині повної довжини плану бабинця, висота ж восьмерика дорівнює половині довжини західної чи східної грані першого залому (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця восьмерика), а висота восьмерика і першого залому разом дорівнює довжині західної грані плану дільниці.

Другий залом в розрізі дає трапецію. Висота другого залому наближається до ½ висоти восьмерика, а разом висота другого залому і восьмерика = довжині восьмерика. Перекриває другий залом з інтер’єрі плафон; у нього довжина = ½ довжини восьмерика. Ліхтаря в інтер’єрі верх церкви не має.

Висота верху центральної дільниці (в інтер’єрі) = діагоналі чотиригранника, який вписується в план бабинця. Отже, церква Покрови в Кролевці належить до групи, в якій внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови; вона дорівнює подвоєній повній довжині плану центра.

Вікнам, як важливим елементам орнаментально-ритмового оформлення зовнішнього вигляду (і інтер’єра), майстер приділив значну увагу. Нижню пару вікон в південній (і північній) грані центра він заложив на висоті, що дорівнює ½ ширині плану центра, а верх їх припадає на висоту = повній довжині плану вівтаря (висота вікна = ¼ висоти зрубу бабинця). Інтервал між третім верхнім вікном і парою нижніх = висоті вікна, а верх третього вікна припадає на висоту = довжині плану дільниці. Вікно в восьмерику заложено над верхнім вінцем першого залому на висоті = ¼ довжини восьмерика; ця ж висота над підлогою дорівнює повній довжині плану центра і бабинця. Вікна в вівтарі і бабинці заложено нижче, ніж в зрубі стін центра, на висоті = ½ відстані між західним кутом південної грані і східним кутом південної грані плану бабинця, а верх просвіту вікон лежить на висоті = довжині південної грані плану бабинця.