Вперше урочище Андрійові Лози зустрічається у документі 1627 році в «Книге Большому Чертежу», а у 1663 році отаман Яків Чернігівець заснував фортецю Балаклію, куди привів значну кількість черкас. Після перебування у Бєлгороді, та Москві він заохочував  черкас на переселення і заснував ще слободи Андрієві Лози, Бишкин, Савинці, Лиман. З 1669 року всі вони увійшли до складу створеного Балаклійського полку, яким і став керувати полковник Яків Євстафійович Чернігівець. І хоча архієпископ Філарет у своїй книзі «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» наводить дату заснування Андрієвих Лоз у 1663 році, нажаль що то за документ він не наводить і до цього часу він невідомий. 

         Фортеця Андрієві Лози почалась будуватись близько 1670 року, так що у 1673 році вона зустріла татарський загін пострілами із двох гармат. З 1677 року, коли Балаклійський полк було ліквідовано, Андрієві Лози увійшла до Харківського полку.

З 1680 року при будівництві Ізюмської оборонної смуги, Андрієві Лози увійшли в її склад, на цей рік 381 козак входив до Харківського полку, а 130 козаків були в числі черкас городової служби. Фортеця стояла у низині, проміж болоту, мала вигляд прямокутника довжиною 210 сажнів з чотирма баштами дубовим лісом, дві з башт були з проїзними воротами. В середині фортеці була соборна дерев’яна церква Різдва Богородиці.

На 1681 рік на озброєні фортеці біло 2 залізних гармати довжиною по 3 аршини на станках і колесах, ядра до тих гармат були вагою по 4 гривенки (1,638 кг), та 2 пищалі.  У фортеці був государів двір в якому розташовувалось воєводське управління. На тому дворі стояли воєводські хороми, «два жилища на подклетах», льодовик, конюшня.

Фортецю оточував посад довжиною 610 сажнів із чотирма баштами з вишиною стін 2,13 м та рів глибиною і шириною по 2 сажні (4,3 м). До посаду вели четверо воріт: Балаклійські, Чугуєвські, Успенські та Дмитрівські. Кожні ворота охороняли по два козаки, яких міняли через добу, також на караулі стояли по два козаки у государева двору та гармат. В середині посаду була дерев’яна Воскресенська церква. За посадом у Балаклійських воріт стояла ще одна дерев’яна Миколаївська церква.  

До Андрієвих Лоз відносився квадратний острожок з баштою у Шебаліна озера, де несли службу по 5 козаків, а якщо наближались татари, то його обороняли вже 30 козаків. Він знаходився у 1,5 версти від фортеці і його оточували три ряди надовбів. Висота його стін була 2 сажні (близько 4,3 м), а висота башти була 4 сажні (8,5 м). Між острожком та Андрійовими Лозами стояли надовби, довжина яких в досягала 700 сажнів.

Від Андрієвих Лоз по лівому березі Сіверського Дінця по планам генерала Григорія Касогова планувалось насипати тут земляний вал, але поставили лише в три ряди надовби довжиною 690 сажнів, для їх виготовлення використовувались колоди довжиною 3 сажні (6,4 м).

Жителі Андрієвих Лоз с самого початку існування побудували на Сіверському Дінці водяний млин, він відомий з прохання 1681 року населення про можливість сікти ліс на лівому березі Дінця. В цьому ж році під Андрієві Лози підходили татари і фортецю обороняли не тільки черкаси городової служби, але й полк генерала Касогова.  

         У 1685 році Андрієві Лози увійшли до складу Ізюмського полку, а у 1687 році полковник Григорій Єрофійович Донець розбив поруч із фортецею татарську орду. Та не повезло жителям слободи у 1688 році, татари приходили 30 липня та 3 вересня і обидва рази багато людей побили і в полон взяли.

На 1695 рік у Андрієвих Лозах серед черкас городової служби були: Юрко Федоров, Іван Калашнік, Петро Шакотенко, Грицко Сергієнко, Петро Сиромолочаенко, Терешко Шаповал, Андрушка Шупчин зять, кузма Ливняк, Яцко Левенцов, Семен Пивовар, Василь Апонасенко, Іван Слеповоронский, Матвій Денщик, Андрушко Сліпий, Семен Лях, Михайло Старий, Грицко Резниченко, Степан Токаренко, Феско Ткач, Трохим Винник, Ярема Пасечников, Петро Киця та інші.

Фортеця стояла застарілою ще на 1767 рік, зберігались і стіни посаду. По інформації підканцеляриста Григорія Божкова у військовій слободі Андріївка проживало окладних 1512 чоловіків, було 439 дворів, 32 вулиці та провулка, проходило дві ярмарки: 20 липня та 26 жовтня по два дні кожна. Звичайні торги були кожної п’ятниці. Ремісники займались переробкою шкір, шевським, ковальським, кравецьким промислами. Подушного збору збиралось 1408 карбованці 85 копійок.

Зараз колишні Андрієві Лози поселок міського типу Андрїївка і входить по новій адмінреформі до складу Ізюмського району Харківської області.