Церква Покрови 1800 р.

Обмір 1929 р. Фото 1929 р.

Церква збудована 1800 р. з дубових, дуже чисто з лиця обтісаних пластин до 40 см завширшки. П’ятиверха, хрещата, належить до групи пам’яток, у яких план складається з пересічених під прямим кутом двох видовжених прямокутників з відсіченими зовнішніми кутами[1]. Цей тип плану утворився давно. Від XVII ст. до нас дійшов п’ятибанний з таким же, як у смілянської Покрови, планом, мурований собор в Ізюмі, що відтворив у цеглі цей тип дерев’яних церков.

За 129-річне існування церква зазнала немало ремонтів, і дрібних поточних, і капітальних. В «Книзі видатків», що збереглася в церкві, під 1848 роком занотовано видатки на купівлю шальовок, бляхи (зокрема білої), олії, фарби, цегли на підмурки. Там же записана виплата майстрам «за починку церкви и крыш». Цей ремонт був викликаний тим, що над Смілим літом 1848 р. пронеслась великої сили буря. Вона зруйнувала понад 150 хат, церкву Параскеви «розметала до основания», Трьохсвятську церкву – «до половини», а від її дзвіниці залишилися тільки торчі; в Покровській церкві «главы на церкви были повреждены»[2]. Як показав аналіз обмірних креслеників, можна з певністю сказати, що від урагану постраждали верхи вівтаря й північного рукава. Під 1854 роком в книзі видатків зазначено фарбування підлоги. В 1864 р. знова фарбують церкву. Більше вказівок на ремонти в книзі видатків не знаходимо.

Парафіяни переказували нам, що на Вшестя 1891 р. буря позривала на Покровській церкві бляху на всіх верхах, а на головному – і ліхтар. Тоді нібито церкву покрили білою луженою бляхою, а будував її – нібито смілянський козак Іван Босик. Перекази ці не точні. Що Іван Босик, дійсно, був майстром церков за тих часів, коли будувалася Покровська церква, свідчить «інтерциза», за якою 1817 р. він в П’ятницькій церкві в Смілому замінив підвалини, стояни і дах. Про це писав Терлецький в згаданій статті, але вказівки на те, що Босик будував Покровську церкву, у нього не знаходимо, хоч він, безперечно, користувався церковними архівами. Білою бляхою церкву вкрито, як свідчить книга видатків, ще в 1848 році, а не в 1891-му.

Смілянська Покровська церва належить до видатних пам’яток народного монументального архітектурного мистецтва. Збудована на межі XVIII і XIX ст., вона свіжо, блискуче, на повну силу виявляє архітектурно-технічні і архітектурно-мистецькі надбання лівобережних майстрів-монументалістів XVIII в. В той же час талановитий майстер Покровської церкви не відмежовується від нового, він засвоює й використовує певні елементи, які принесла класицистична архітектура; органічно перетворює це нове, злютувавши його з народною традиційною основою. У смілянців зберігаються неясні глухі спогади про те, що Покровська церква з’явилася внаслідок змагання за те, щоб вона була найкращою в околиці. Можливо.

Про таке намагання збудувати церкву найкращу в околиці прямо сказано в договорі на побудову Вознесенської церкви в Березні, наведеному нами в нарисі про цю церкву.

Смілянську Покровську церкву збудував майстер високої технічної і мистецької кваліфікації. Стіни хоч місцями й попрогнивали через неуважну експлуатацію будови, в замках трималися міцно, угли ніде не розійшлися, зруби стін, заломів, восьмериків – рівні, без викривлень і усадки[3]. Техніка, конструктивні засоби не сковували, не обмежували художньо-творчі задуми майстра. Навпаки, конструкції слухняно виконували завдання, які ставила перед ними творча думка архітектора-художника. Під час обмірів церква стояла пусткою, занедбана, але художній образ її ні в якій мірі не втратив своєї виразності.

Майстер Смілянської церкви чітко і виразно виявляє нахил до підкреслення в своїй будові живописного елемента. Чисто живописно трактує він верхи, скомпоновані у вигляді пишного рухливого і одночасно міцно злютованого в одне ціле комплексу архітектурних об’ємів. Оглядаючи верхи з землі, здається, що верхівці восьмерика центральної дільниці і основа ліхтаря рукавів лежать на одному рівні. В дійсності верхівка восьмерика центра дорівнює верхівці ліхтарів рукавів. Цебто верх центральної дільниці оптично здається нижчим, а верхи рукавів вищими, ніж у дійсності. Живописна жилка, живописний талант майстра особливо яскраво виявляються, коли порівняти, як виглядають верхи церкви в натурі і на обмірних креслениках. Це порівняння дає змогу відчути, з яким тактом майстер знайшов взаємозв’язок і взаємовідношення мас зрубів стін, з одного боку, і мас верхів – з другого. Церква – висока; високі й стрункі зруби стін усіх дільниць церкви; високі, але легші за стіни й стрункіші верхи. З великою майстерністю розроблено взаємовідношення енергійно хвилястих дахів заломів та простолінійних форм восьмериків і ліхтарів. Восьмерики витримано у підкреслено спокійних пропорціях. Будова – струнка, але стрункість її стримана. Підкресленої тягнутості догори форм ми в ній не спостерігаємо. Внаслідок цього церква зовні в цілому справляє враження величавої, гармонійно урівноваженої в масах будови.

Вікна розміщено в зрубах стін, восьмериків і центрального ліхтаря, як живописні плями. Вони різні формою: прямокутні – від доволі широких (5 на 3 шибки) до вузьких високих (3 на 1 шибку). Бачимо також вікна прямокутні проміжних пропорцій (5 на 2, 4 на 2 шибки). У верхньому регістрі стін вікна хрещаті, вписані у квадратову раму, всередину яких вписано другий квадрат, але вже менший. Тонко вишукані відношення вікон одних до других та відношення просвітів вікон до площі грані зрубу. Так само уміло обраховано майстер виділяє і акцентує стрижень композиції – зруб і верх центральної дільниці.

Високою майстерністю визначається і інтер’єр церкви, хоч мова форм зовнішнього вигляду і інтер’єру церкви, засоби вислову у них різні.

З цвинтаря в бабинець ведуть широкі, мало не двометрової ширини прямокутної форми двері. В інтер’єрі, на межі бабинця з центральною дільницею, зруб має коротенькі заплечики. Просвіт в східній грані бабинця високий (9 м), майже на цілу ширину бабинця, а над цим просвітом в тій же грані прорізано другий менший просвіт – «голосник» у формі півкола. Отже, простір бабинця й центра сприймається пов’язаними між собою. З центральної дільниці через просвіт так само відкривається вигляд на значну частину простору бабинця. Шестигранний в плані зруб стін бабинця всередині виглядає значно вищим, ніж зовні, близьким до дійсної пропорції зрубу стін (його висота вдвоє більша довжини плану дільниці). Верх бабинця в інтер’єрі – високий, стрункий.

Зруб стін бабинця переходить у перший залом – також стрункіший і значно вищий в інтер’єрі виглядом, ніж зовні. Грані першого залому набувають в розрізі контуру пружної кривої і наближаються до вигнуто-сферичної поверхні. Притому ширші грані звужуються догори значно енергійніше, ніж вузькі. Грані першого залому бабинця засклеплені під таким кутом (60°) і виведено залом такої висоти, щоб довжина й ширина основи восьмерика дорівнювали половині довжини плану дільниці[4]. Форма внутрішнього об’єму восьмерика різко розходиться з виглядом його зовні. В зовнішньому вигляді висота восьмерика фактично дорівнює його довжині (вгорі зрубу), а чітко виявлений нахил граней всередину збільшує ілюзійну висоту восьмерика, і він виглядає струнким, більш високим, ніж зовні.

Другий залом бабинця, в свою чергу, збільшує ілюзійну висоту верху бабинця. Його грані заломлено значно стрімкіше, ніж у першому заломі (71°–66°), і площини граней виразніше наближаються до сферичної ввігнутості. А оскільки в зрубі восьмерика ригелі виділяються слабо, то верх бабинця, починаючи з першого залому, включаючи восьмерик і кінчаючи другим заломом, сприймається як об’єм, позбавлений різкої диференціації компонентів. Ліхтар має тягнуті догори пропорції. Поверх зрубу ліхтаря врубано в напрямку південь–північ сволочок, на який і наслано плафон. Освітлено бабинець внизу в межах зрубу стін дуже щедро. Вище прорізано вікна лише у восьмерику. Тут вікон троє, грань, повернута до центрального верха, – глуха. Над восьмериком верх дільниці потопає у напівмороку. І чим вище, тим верх темніший. Це, в свою чергу, сприяє збільшенню ілюзійної висоти верху і цілої дільниці. Таким чином, в оформленні бабинця майстер ставив перед собою мету створити враження високої, легкої, стрункої архітектурної форми. І, треба сказати, він досягнув мети. Ригелі в бабинці ми знаходимо лише на межі вузьких граней зрубу стін та першого залому. Вони позначають, таким чином, де кінчаються стіни і починається залом. Пазухи за ригелями при східній грані закрито похилими фальшивими клинами (підшитими дошками).

В загальній концепції будови бабинець майстер трактує, головним чином, як «вступне слово» до центрального приміщення, але одночасно ряд завдань бабинець розв’язує до певної міри самостійно.

З бабинця глядач може охопити поглядом зразу три верхи: бабинця, центральної дільниці і південного або північного рукавів. При цьому перед очима глядача частини цих верхів – об’єми різної форми й величини – ніби проектуються на уявну площину. Коли глядач переміщається в межах бабинця, то різні частини будови і компоненти їх сприймаються під різними кутами, в різних комбінаціях. Вони створюють ефектний складний стереовізерунок, заповнений багатими то римованими, то аритмічними з’єднаннями чи пересіченнями різних архітектурних форм, площин, ліній. Цим Смілянська Покровська церква нагадує Пакульську.

Інакше оформив майстер «трансепт». Справа в тому, що окремо центрального зрубу в церкві аж до рівня верхніх вінців зрубів стін рукавів ми не бачимо. Його нібито й немає зовсім, а є висока й дуже широка зала, над якою підносяться три верхи. В південному й північному рукавах таких, як у бабинці, просвітів немає; у них цілком, на всю висоту зрубу спільні з центром грані зрубів стін вийнято. Цебто бокові рукави майстер трактує як інтегральну частину цілого «трансепта». Залу замикають на кінцях грані зрубів стін рукавів; вгорі верхи зрубів стін рукавів позначені ригелями. Розміщені трикутником в зрубах стін рукавів вікна щедро освітлюють низ зали. Зруби стін рукавів вгорі переходять у енергійно зведені пружні грані залому. Вгорі простір зала двічі пересікають чіткі поземні лінії південної й північної граней зрубу стін центральної дільниці. Завершують трансепт три верхи. З них верхи південного й північного рукавів нижчі і подібні розмірами й формами до верху бабинця, а третій, центральний, відмінний від них. Зруб стін центра значно вищий за зруби рукавів. Перший залом центра починається вище, ніж закінчуються перші заломи рукавів. Там, де закінчуються похилі клини, в кутках квадратового центрального зрубу, заложено чотири різьблені ригелі. Друга четвірка таких же ригелів завершує зруб стін. Над ними, власне, і починається перший залом центрального верху. Південна й північна грані залому центрального верху спочатку підіймаються майже простовисно і лише наприкінці різко заломлюються всередину. Східна й західна грані засклеплено поміркованіше і рівномірніше. Усі грані першого залому центрального верху мають ввігнуту сферичноподібну поверхню (крім північної, яка майже плоска). А взагалі всі грані першого залому мають певні відміни; цим виключається одноманітна сухість форми залому. З тою ж метою короткі грані заломлено вище лінії основи восьмерика, а довші, навпаки, заломлено нижче. Тому основа восьмерика внизу має ломаний ступінчатий контур. Висота першого залому центра і висота перших заломів усіх чотирьох рукавів майже однакові. Заломлено грані першого залому центра під кутами (67°–64°) з таким розрахунком, щоб довжина основи восьмерика дорівнювала довжині південної, а ширина – довжині східної грані плану вівтаря. Отже, якщо у рукавів довжина восьмериків дорівнює їх ширині, то восьмерик центральної дільниці витягнуто в напрямку схід–захід. Пропорційно до плану зрубу стін восьмерик центрального верху більший, ніж у рукавів. Грані його дають чітко виявлений нахил всередину. Він освітлений чотирма вінами. Верх зрубу вузьких граней восьмерика відкреслюють чотири різьблені ригелі. Грані другого залому також дають лише натяк на сферично-ввігнуту поверхню і заломлені вони під меншим кутом (56°–61°). Завершує центральний верх восьмигранний ліхтар з помітно виявленим нахилом зрубу всередину. На відміну від рукавів, ліхтар центральної дільниці освітлений чотирма вікнами. Таким чином, верх центральної дільниці ще й освітленням відмінний від верхів рукавів. Поверх зрубу ліхтаря врубано (в напрямку південь–північ) сволочок, по якому наслано плоский плафон.

Вівтар в основних рисах повторює форми бабинця. Просвіт до центра у вівтаря подібний до просвітів південного і північного рукавів, тільки в ньому додано ще дві горизонтальні стяжки.

Наведений опис Смілянської Покровської церкви стверджує висловлену нами думку, що майстер її приглядався і застосував в своїй будові деякі елементи класицистичної архітектури. Я маю на увазі форму граней заломів. В старіших пам’ятках Лівобережжя грані заломів часом мали ввігнуту форму, але вона була далеко від сферичної. Майстер Смілянської церкви виразно намагається надати граням заломів елементи сферичності.

Церква Покрови в Смілому справляє враження іскристо-артистичного архітектурного твору. Мистецька мова майстра – свіжа, прозора, ясна. Форми визначаються сміливістю, розмахом. Риси архітектурно-художнього образу будови виразні, соковиті, а разом з тим гармонійні і витончені. Творче обличчя будівника позначено яскравим життєрадісним світовідчуттям.

Аналіз обмірних креслеників Покровської церкви Смілого.

В основі побудови плану лежить довжина центрального квадрата[5]. Повна довжина плану будови дорівнює подвоєній діагоналі центрального квадрата. Ширина будови дорівнює також подвоєній діагоналі центральної дільниці. Отже, план церкви вписується в квадрат[6].

Всі рукави в плані – однакові розміром чотирикутники з обсіченими зовнішніми кутами. У бабинця ширина = ширині центра, а довжина - апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині бабинця. Відповідно побудовані інші три рукави. Південна грань бабинця (і всі відповідні їй) = 1/2 діагоналі прямокутника, який вписується в шестигранник плану бабинця. Східна грань вівтаря (і відповідні грані південного і північного рукавів) дорівнює 1/2 ширині центра. Західна грань бабинця на товщину бруса коротша східної – вівтаря.

Вписується план церкви і в другий квадрат, що пересікає всі короткі грані кожного рукава. В натурі схема в окремих пунктах дає відхилення від зазначених приписів, але дуже незначні.

Висотні розміри, розміри зрубів стін, заломів, восьмериків і ліхтарів ув’язані і залежать від розмірів плану.

Висота зрубу стін центральної дільниці = подвійній довжині плану дільниці. Перший залом[7] в подовжньому розрізі дає трапецію-шаблон, у якого основа – довжина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = довжині південної грані плану вівтаря і висота = ½ довжини тої ж південної грані плану вівтаря. При складанні південної і північної граней першого залому центрального верху шаблон мав основу – ширину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань = довжині східної грані плану вівтаря, а вишину таку ж, як і у попереднього шаблона. Висота першого залому і зрубу стін разом[8] = чотирьом південним граням плану бабинця. Довжина плану восьмерика центрального верху = довжині південної грані плану вівтаря, а ширина восьмерика = східній гарні вівтаря[9]; висота ж = ½ довжини плану вівтаря. Висота центральної дільниці до початку другого залому = довжині плану будови.

Другий залом центрального верху заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина чи ширина восьмерика (вгорі), верхня грань і висота другого залому = ½ східної грані плану вівтаря, або = ¼ довжини зрубу стін дільниці (вгорі)[10].

Висота верху центральної дільниці дорівнює діагоналі чотиригранника, який вписується в шестигранник плану вівтаря[11], а внутрішня висота центральної дільниці = діагоналі квадрата, в який вписується план церкви і сторони якого проходять через короткі грані всіх рукавів, або = сумі довжини будови і південної грані плану вівтаря.

Висота зрубу стін бабинця = подвоєній довжині плану дільниці. Перший залом бабинця помітно вищий за перший залом центра. При складанні зрубу першого залому бабинця (східна і західна грані) майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ довжини плану дільниці і висота = 1/3 повної ширини плану бабинця. Перший залом бабинця переводить об’єм верха в восьмерик, у якого довжина = ширині; тому при складанні південної і північної граней у шаблона основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), а верхня грань і висота такі ж, як і у попереднього шаблона. Верхній вінець восьмерика бабинця і нижній вінець першого залому центра лежать на одній горизонталі.

Висота першого залому і зрубу стін бабинця разом = подвійній довжині плану центра. Довжина і ширина восьмерика бабинця = ½ довжини плану бабинця; висота восьмерика – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині основи восьмерика. Грані восьмерика бабинця мають нахил всередину; повна довжина восьмерика вгорі = довжині основи його. У допоміжної при складанні другого залому бабинця трапеції-шаблоні основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ висоти восьмерика, а висота разом з висотою восьмерика = ½ діагоналі чотирикутника, в який вписується план бабинця. Висота другого залому, восьмерика і першого залома разом = довжині плану центральної дільниці. Довжина і ширина ліхтаря = ½ довжини восьмерика (вгорі), висота ж = висоті другого залому бабинця. Висота верха бабинця = висоті верху центральної дільниці (діагоналі чотиригранника, в який вписується шестигранник вівтаря (чи бабинця)).

Висота зрубів стін вівтаря (а також південного і північного рукавів) = подвоєній довжині плану бабинця. Перший залом вівтаря заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції; основа її – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині східної грані зруба стін дільниці (вгорі), і висота = висоті першого залому бабинця. У вівтарного восьмерика довжина і ширина = довжині і ширині восьмерика бабинця; висота ж помітно менша і дорівнює висоті першого залому вівтаря. Другий залом і ліхтар вівтаря різко відмінні і висотою, і формами від тих же частин верху бабинця. У допоміжної при складанні зрубу другого залому вівтаря шаблона-трапеції основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = верхній грані (довжині основи ліхтаря) другого залому верху бабинця і висота = висоті восьмерика цього ж верху. Довжина і ширина ліхтаря у вівтарі = довжині і ширині ліхтаря бабинця; висота ж ліхтаря вівтаря менша і = його повній довжині. Висота верху вівтаря на ½ товщини бруса більша верху бабинця.

Перший залом і восьмерик південного рукава повторюють форму і розміри першого залому бабинця і вівтаря. Другий залом південного рукава у розрізі дає трапецію, у якої боки = бокам другого залому бабинця, а висота = висоті другого залому центрального верху. Форма і розміри другого залому південного рукава і бабинця майже однакові. Довжина і ширина ліхтаря дорівнюють довжині і ширині ліхтаря бабинця, а висота менша і = діагоналі квадрата з стороною = довжині ліхтаря. Висота верху південного рукава = висоті верха бабинця.

Перший залом північного рукава повторяє форму і розміри першого залому бабинця. Довжина і ширина восьмерика північного рукава = ½ ширини плану рукава, як у всіх восьмериків нашої пам’ятки, але восьмерик північного рукава значно нижчий восьмериків бабинця, південного рукава і навіть вівтаря. Ще більш відрізняються верхні частини верха північного верху від відповідних частин південного рукава і бабинця. Другий залом північного рукава нижчий за всі останні другі заломи, а ліхтар, навпаки, вищий останніх ліхтарів. Висота верху північного рукава також нижча верхів останніх рукавів.

Помічені відхилення розмірів другого залому і ліхтаря у вівтарі та восьмерика, другого залому і ліхтаря в північному рукаві дають підставу твердити, що під час бурі 1848 р. пошкоджені були саме ці два верхи церкви[12]. Вони ж стверджують, що пошкоджено було два, а не три, як писав Арандаренко[13].

Залишається ще сказати, як розмістив майстер в будові вікна. Вікна першого ярусу в зрубах стін заложено на висоті, що дорівнює довжині південної грані плану вівтаря. Вікна другого ярусу в зрубах стін заложено на висоті, що дорівнює довжині південної грані плану вівтаря. Вікна другого ярусу в зрубах стін (чотирикутні) заложено на висоті, що дорівнює віддаленню від південного кута західної грані плану північного рукава до північного кінця східної грані того ж рукава. Хрещаті вікна у зрубах стін обох рукавів, бабинця і вівтаря заложено на висоті = діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центра. Вікна в восьмерику центральної дільниці заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікна в ліхтарі центрального верху прорізано над верхнім вінцем восьмерика на висоті = висоті першого залому дільниці. Вікна в восьмерику бабинця і останніх рукавів заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ довжини зрубу стін бабинця (вгорі).