Проскуровский уезд

Сатанів (Сатанов)

Сучасне селище міського типу Сатанів входить у Городоцький район Хмельницької області. Перша письмова згадка про м. Сатанів відноситься к 1404 року. З 1442 р. поселення отримує статус містечка. У XVI ст. в прикордонному містечку на високому березі р. Збруч будується замок, якій укріплюється валами у XVII ст. У 1641 року місто отримує магдебурзьке право. У ці часи Сатанів неодноразово захоплювався турками, татарами, козаками. З 1793 році. м. Сатанів у складі Російської імперії в Подільській губернії. В радянські часи входив до складу Вінницької, Каменець-Подільскої областей. Статус селища міського типу отримав у 1938 році.  

Містечко Сатанів зафотографував співробітник Музею українського мистецтва П. Жолтовський у 1932 році. Саме Жолтовський приділяв багато часу на дослідження пам’яток пов’язаних із історією євреїв в Україні. Лише декілька фотографій були виконані фотографом-аматором Павлом Мокроусом у 1905 р. і надіслані С. Таранушенку. Рішення виділити фотографії про Сатанів у окремий альбом належить співробітникам нашого видавництва, з низки причин. Це і достатня кількість фотографій, присвячених йому, і незвичайний колорит їх, та цілісність зображених об’єктів, що розкривають внутрішній світ містечка.

Але і сьогодні в Сатанові є на що подивиться, тут збереглися: залишки замку, міська брама, Троїцький монастир, синагога, єврейський цвинтар з похованнями ще XVI ст., водяний млин. Скульптура скорботного Ісуса вважається найдавнішим пам’ятником, присвяченим визвольній війні під приводом Богдана Хмельницького.

- 1844 рік. Пожежа від лазні Лахмана Фікса, сгоріло майже все містечко, збитків 88838 руб. сріблом, 290 еврейських родин залишились без будинків, 44 родини назавжди покинули містечко. 

- 1847 рік. Пожежа в ніч з 12 на 13 березня, сгоріло 10 єврейських будинків та 2 лавки з товаром, збитки 2885 руб. сріблом.

- 1854 год. 28 февраля река Збруч вышла из берегов, солдатам пограничной стражи пришлось перебраться из свого дома на каменную двухэтажную мельницу. Чуть не погиб рядовой Федор Сеньков, его спас мельник Семен Прокопович, а через время он же спас и другого рядового Дорофея Камоленко, который упал в реку с лошади.