Церква Миколи 1806 р.

Обмір і фото 1929 р.

Збудована 1806 року. Дубова. В 1823 році підведено під неї цегляний підмурок. Були ремонти, очевидно, і пізніше, та відомостей про них не маємо. Паламарка і ризниця пов’язані із зрубом вівтаря в замок і становлять частину первісного вигляду церкви. Але рундуки, які первісний вигляд будови значно змінили, прибудовано пізніше, впритул.

Церква одноверха. В плані хрещата: центр – квадрат, до нього з заходу, півдня й півночі примикають три менші квадрати, а зі сходу – шестигранний вівтар (квадрат), подібний до бабинця, тільки з відсіченими зовнішніми кутами.

Ознайомимось спочатку з зовнішнім виглядом будови. Зруби стін трьох рукавів перекрито кожний двоспадитим дахом, з фронтоном. Вівтар має дах стіжкової форми на 5 плоских граней. Гранчастість зрубу стін вівтаря разом з стіжковим покриттям надають йому стрункості. Чотиригранні ж зруби стін рукавів з їх двоспадистими дахами виглядають маловиразними, хоч висота у них переважає довжину плану. Стрункими їх назвати не можна і приземкуватими – теж. Стрімко засклеплені дахи рукавів закривають значну частину зрубу стін центральної дільниці і затушовують його дійсно енергійну стрункість (висота зрубу стін центра мало не вдвоє переважає довжину плану дільниці і майже настільки ж переважає висоту зрубів стін рукавів).

Перший залом центральної дільниці перекрито зовні невисоким чотириспадистим дахом з короткими плоскими гранями. На цьому заломі поставлено восьмерик – невисокий, але розлогий і присадкуватий. Дах над другим заломом – хвилястий в профілі, але форма його теж важка. Важка маса і глухого ліхтаря. Його ширина й довжина, якщо виходити з розповсюджених у народних майстрів приписів, недостатньо зменшена порівняно з масою восьмерика, і тому ліхтар виглядає непропорційно важким. Майстер понабивав на гранях ліхтаря «лутки» і намалював в них фарбою вузькі високі вікна, трактуючи, таким чином, ліхтар як другий восьмерик. В інтер’єрі цей ліхтар – глухий, перекритий плоскою стелею-плафоном; він і завершує дільницю. Зовні восьмерик, обидва заломи і особливо ліхтар виглядали настільки важкими, що майстер не тільки намалював на ліхтарі вікна, але й надбудував над ними третій (фальшивий) залом, перекритий уже легшим за попередні, хвилястим в контурах дахом, який енергійно звужує масу верху і переводить її в глухий (теж фальшивий) ліхтарик з грушовидною главкою та ажурним кованим хрестом.

Значна роль в пожвавленні зовнішнього вигляду церкви належить вікнам. Вони полегшують архітектурні маси, утворюючи певний ритмовий візерунок.

Відзначені нами характерні риси в оформленні зовнішнього вигляду церкви відбилися в інтер’єрі.

Зруб стін бабинця (і останніх трьох рукавів) – невисокий (6 м) як дійсним розміром, так і відношенням його до площі плану (4,5 × 4,5 м). Проте майстер верхній вінець зрубу стін бабинця на віддаленні 0,5 м від західної грані зв’язує сволоком. Такий же сволок заложено і поверх зрубу стін північного рукава, а в південному рукаві і вівтарі зарубано по 2 поперечні сволоки: один біля торцевої грані, другий – з протилежного краю. Це свідчить, що майстер був не зовсім упевнений в надійності, стійкості зрубу, його замків. Покрито в інтер’єрі усі рукави однаково: стіжковими заломами, що складаються з трьох (у вівтарі – п’яти) похилих до середини плоских граней; заломлено їх під кутом 36°–45°. Заломи – невисокі (біля 1 м). Зверху пристелені плоскою стелею з сволочком впоперек її. Вікна прорізано в кожній зовнішній грані в верхній половині зрубу стін.

Зруб стін центральної дільниці на межі з усіма 4 рукавами має заплечики, найдовші від бабинця. Рукава сполучаються з центром просвітами 5-метрової висоти, завершені півколом. Кожен просвіт має стяжку в один брус при п’яті «арки». У вівтарі просвіт нижчий, чотиригранний; верхній менший просвіт («голосник») має форму хреста.

Зруб стін центральної дільниці – високий (10 м) і виглядає помірно струнким, не тісним. Ригелів у зрубі стін центра (як і в зрубах рукавів) немає. Три грані зрубу стін, крім східної, прорізано парою вікон кожна. Отже, освітлення – верхнє. Коротенькими клинами в кутках зруб стін переходить у перший залом – низенький, короткий. Вузькі грані його дуже мало звужуються догори, тоді як ширші, навпаки, скорочуються різко. Скошені різко, вони заломлені під кутами 50°–55°. Восьмерик в інтер’єрі виглядає просторим, помірної висоти. Його освітлюють четверо вікон (вузьких, високих). Зруб восьмерика вгорі позначено 4 різьбленими ригелями, розміщеними із значним відступом від стін; вони зв’язують південну й північну грані з східною і західною. При східній грані восьмерика над ригелями заложено сволочок з блоком в ньому для ланцюга, щоб підіймать люстру.

Другий залом і на вигляд, і за обмірами стрункіший за перший. Його грані заломлені під кутами 62°–70°. Він переходить у глухий, непомірно просторий ліхтар. Він – напівтемний, і висота його невиразна, скрадається. Південна й північна грані ліхтаря зложені вертикально, а східна й західна мають незначний нахил до середини (порядку 84°–87°). Зверху зрубу ліхтаря врубано сволочок (положений по осі південь–північ) і перекрито плоскою стелею-плафоном. Мимоволі виникає запитання – чи не був сьогоднішній глухий, непомірно просторий ліхтар спочатку верхнім восьмериком, перекритий ще одним – третім заломом, а на ньому вже стояв глухий вузенький ліхтарик? Цебто в інтер’єрі церква спочатку мала такий же вигляд, як зараз зовні. Серйозні репарації тут були. Грані теперішнього глухого ліхтаря в інтер’єрі оковані залізом; крім того, ліхтар скріплено залізними штабами, заложеними навхрест через ліхтар. Наше припущення тим більш ймовірне, що внутрішня висота центральної дільниці сягає лише 17 м, тоді як майстер явно мав намір збудувати стрімку і високу церкву. Одночасно доводиться пам’ятати і про певну несміливість майстра, згадувати про сволоки, якими майстер «страхував» зруби стін рукавів.

Церква в Житньому дещо нагадує церкву Миколи в Лебедині. В обох пам’ятках – хрещатий план з виділенням дуже високого в стінах центрального зрубу, з парою вікон в кожній грані. Висота центрального зрубу стін в обох пам’ятках дорівнює сумі довжини плану центра і бабинця, а внутрішня висота кожного з чотирьох рукавів дорівнює половині ширини плану будови.

Але цим схожість цих будов і обмежується. Тої граціозності форм, динамічної композиції, такої характерної для Лебединського Миколи, в Житнянському Миколі немає. Майстер церкви в Житньому будував за добрим зразком, але сам був теслею-ремісником, а не митцем-архітектором.

Аналіз обмірних креслеників церкви Миколая в с. Житньому. Вихідний розмір в побудові плану – сторона центрального квадрата. Половина діагоналі його дає довжину бабинця, вівтаря, північного рукава (південний рукав на товщину бруса коротший). Бабинець – чотирикутник, ширина його = довжині. Південний й північний рукави в плані квадрати. Вівтар – шестигранник (чотиригранник з відсіченими зовнішніми кутами), деформований; довжина і ширина його такі ж, як і у бабинці; південна грань дорівнює половині довжини плану центра, північна грань на товщину бруса довша, а східна = 1/3 ширини плану центра.

Внутрішня висота центральної дільниці без ліхтаря = довжині плану церкви. Повна внутрішня висота будови дорівнює потроєній довжині плану центра.

Висота зрубів стін бабинця і обох рукавів дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить половину плану центра, а вівтаря – на товщину одного бруса менша. Висота зрубу стін разом з заломом бабинця і обох рукавів дорівнює ½ ширини плану будови, а вівтаря на товщину бруса менша.

Вікна в південній і північній гранях бабинця та всі аналогічні в останніх трьох рукавах заложені на висоті = 1/3 довжини плану центра і бабинця, взятих разом. Квадратове вікно в західній грані бабинця і кругле вікно в східній грані вівтаря прорізано на висоті = повній довжині плану бабинця. Віддалення від підлоги до низу вікон в зрубі стін центральної дільниці дорівнює діагоналі плану дільниці, а центр їх позначає половину внутрішньої висоти центральної дільниці. Вікна в восьмерику заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ¼ довжини плану дільниці.

Опис церкви і аналіз обмірних креслеників показали, що майстер відбив в будові деякі (незначні) формальні елементи класицистичного стилю, що панував тоді в панській мурованій архітектурі.

Важко пояснити причину певної сухуватості архітектурного мислення, скованість і в’ялість творчої уяви майстра. Це відбилося в одноманітності скучних формальних засобів, вжитих майстром як в побудові плану, так і при компонуванні зрубу центрального верху.